The following text is not a historical study. It is a retelling of the witness’s life story based on the memories recorded in the interview. The story was processed by external collaborators of the Memory of Nations. In some cases, the short biography draws on documents made available by the Security Forces Archives, State District Archives, National Archives, or other institutions. These are used merely to complement the witness’s testimony. The referenced pages of such files are saved in the Documents section.

If you have objections or additions to the text, please contact the chief editor of the Memory of Nations. (michal.smid@ustrcr.cz)

Лада Богомолова Lada Bohomolova (* 1972)

• народилася 24 січня 1972 року в Краматорську, що на Донеччині

• 1989 року вступила до ветеринарного технікуму в Суджі (Російська РФСР), але невдовзі залишила навчання через складні побутові умови

• у 1990 році стала студенткою Донецького сільськогосподарського технікуму

• на початку 1990-х почала працювати продавчинею в зоомагазині, опанувала професію грумера

• у 2003 році стала співзасновницею нововідкритого Центру краси і здоров’я домашніх тварин Animals

• у 2004–2020 роках керувала Центром здоров’я тварин у Краматорську

• залишилася в захопленому бойовиками «ДНР» Краматорську навесні-влітку 2014 року

• після повномасштабного вторгнення Росії в Україну евакуювалась у Кропивницький у квітні 2022 року

• у вересні 2023 року повернулась до Краматорська, де продовжує керувати ветеринарним бізнесом

You can find the English-language version below

Лада Богомолова живе в Краматорську від народження. Тут вона пройшла шлях від дитячої мрії про ветеринарію до підприємства в галузі догляду за тваринами. Кожна криза давала їй новий старт у кар’єрі. Проте 24 лютого 2022 року змінило все. Її успішний бізнес майже перестав працювати, довелося полишити домівку. Зламались плани та мрії. Лише через два роки повномасштабного вторгнення жінка знову дозволила собі мріяти.

Дитинство в місті троянд

Лада Богомолова народилася 24 січня 1972 року в Краматорську, що на Донеччині. Батьківська гілка її роду мала глибоке коріння в цьому краї й жила тут протягом кількох поколінь. Дідусь і бабуся по материнській лінії познайомилися за незвичайних обставин — під час примусової праці в Німеччині, — хоча про цей період життя вони воліли не згадувати. Саме з ними пані Лада проводила більшість часу в ранньому дитинстві. 

Попри певні побутові труднощі, дитинство Лади Богомолової пройшло в атмосфері родинного затишку й турботи. Її батько, як і більшість чоловіків Краматорська, працював на місцевому заводі важкого верстатобудування, а мати — на санітарно-епідеміологічній станції. Повертаючись з роботи після авансу чи зарплати, батько обов’язково заходив у Дім торгівлі по нову іграшку для доньки. Молода сім’я стояла в черзі на квартиру, тому часто змінювала житло. Постійні переїзди обмежували можливості завести друзів. 

1979 року Лада Богомолова пішла до першого класу школи №1 поблизу будинку її бабусі і дідуся. Батьки вирішили, що дівчинці буде зручніше жити там, щоб не змінювати школу після кожного нового переїзду. Онука разом з бабусею шила багато одягу, зокрема мереживні фартухи, нарукавники і комірці. Обом тоді хотілося більшого різноманіття. «Купити можна було. Це було доступно. Але воно було просте і однакове», — пояснює пані Лада. На посвяту в жовтенята бабуся пошила їй біле мереживне коло для значка — і це було справжнє свято.

Коли Лада Богомолова навчалася в третьому класі, батьки забрали її до себе, щоб серйозніше зайнятися вихованням, — а вже наступного року сім’я переїхала у власну квартиру, яку тато отримав від заводу: «Відчувався якийсь зріст добробуту». Місто активно розбудовувалося саме завдяки численним заводам. Та попри це, Краматорськ дитинства асоціюється в пані Лади не з новобудовами, а з зеленню та трояндами. 

Окрім школи, Лада Богомолова відвідувала фотогурток — але недовго. Так само швидко закінчилось і захоплення танцями. Однак іще в дитячому садочку в дівчинки з’явилась мрія, пов’язана з доглядом і лікуванням тварин. Свої кишенькові гроші в дитинстві вона витрачала на курчат у зоомагазині «Золота рибка». Коли курчата виростали, їх віддавали в село. Так у пані Лади з’явилося бажання працювати з тваринами.

Довгий шлях до ветеринарної справи 

Після закінчення школи (1989) пані Лада спробувала вступити до Харківського зооветеринарного інституту.  Попри ретельну підготовку до іспитів, стати студенткою вона не змогла. Приймальна комісія одразу побачила в ній «дівчинку з міста». «Їм потрібні були люди, які працювали би в селі, і хлопці після армії», — пояснює вона зараз.

Після цього за маминою порадою Лада Богомолова вступила у ветеринарний технікум у російському місті Суджа. Туди її зарахували одразу, адже жодної конкуренції за місце не було. Приїхавши, одразу помітила разючу різницю в рівні освіченості місцевих студентів і кількох дівчат, котрі, як і вона, походили з української Донеччини. Українки трималися разом — маленькою діаспорою. Так само давалася взнаки різниця рівнів життя Суджі й Краматорська. У місті майже не було нормальних доріг, інфраструктура переважно застаріла, відчувався занепад. «Це місто серед болота», — каже пані Лада. Чоловіка сестри, який приїхав до дівчини в гості, вразили ці умови життя. Він переконав її, що вона гідна кращого, і забрав із Суджі. 

Коли Лада Богомолова повернулась додому, то мама якийсь час не розмовляла з донькою, яка покинула навчання, попри її зусилля. Після цього вона вирішила вступити до Краматорського індустріального інституту. Ходила на підготовчі курси, але коли настав час складати останній іспит — не прийшла на нього, бо зрозуміла, що не зможе працювати на заводі. Тоді ж її сестра почула оголошення по радіо, що сільгосптехнікум у Донецьку оголосив про набір студентів. 1990 року пані Лада туди вступила — і почала виявляти лідерські якості, ставши профоргом групи. «Там я вже трошки стала соціально більш активною. Я зрозуміла, що це мені якось допоможе», — каже вона.

Особисте життя Лади Богомолової розвивалося паралельно з навчанням. Майбутнім чоловіком став  сусід, який незмінно супроводжував дівчину в прогулянках із її собакою. Одружилися вони після повернення хлопця зі служби в Східній Німеччині, вже в незалежній Україні. Весілля святкували два дні — спершу в залі готелю «Індустрія», а опісля вдома. Молодята не прагнули гучних святкувань, але справляли весілля, «щоб було як треба, як у всіх». 

Вже в листопаді 1992 року пані Лада народила. У декретну відпустку пішла її мама, щоб дати доньці можливість довчитися. «Я наразі розумію, що якби не мої батьки, то було б дуже складно прожити цей період життя», — визнає пані Лада.

Від продавчині до підприємиці 

Професійний шлях Лади Богомолової розпочався з роботи продавчинею в зоомагазині — в середині 1990-х у Краматорську не було роботи за її фахом. Паралельно вона почала розвивати навички грумінгу (стрижки собак), який згодом став важливою частиною її фаху, що дала початок власному бізнесу. Невдовзі пані Лада стала завідувачкою в іншому магазині, а після народження другої дитини — заступницею директора всієї мережі зоомагазинів. Якийсь час була у декретній відпустці сама, але коли запропонували вищу посаду, відпустку знову взяла її мати. 

Обійнявши нову посаду, яка передбачала керування аж чотирма магазинами, Лада Богомолова зрозуміла, що їй бракує знань, тому заочно отримала вищу економічну освіту. «Це мені було потрібно для себе, щоб розуміти, як працювати далі», — каже зараз. Потім утретє пішла  в декрет. Наприкінці відпустки її попросили написати заяву на звільнення — власникам бізнесу потрібно було працевлаштувати іншу людину. Йшов 2004 рік. Пані Лада мала заробіток — стригла собак удома, — але їй хотілось чогось цікавішого. 

Підприємницький хист проявився, коли вона стала співзасновницею ветеринарного бізнесу. До неї як до менеджерки з організації підприємств за рекомендаціями звернулась керівниця ветеринарної служби. Разом вони заснували Центр краси і здоров’я домашніх тварин Animals, який спершу фокусувався на грумінгу. Лада Богомолова постійно працювала над розширенням спектру послуг та підвищенням кваліфікації персоналу. Невдовзі їй запропонували очолити  «Центр здоров’я тварин», де було дві ветеринарні клініки. Вона успішно поєднувала керування ними з розвитком власного бізнесу. Криза 2008 року спричинила масове закриття українських бізнесів, але для пані Лади стала можливістю масштабувати бізнес. Попередні орендарі сусіднього приміщення втратили можливість за нього платити — так у Animals з’явився власний магазин. Невдовзі він став найбільшим у всій Донецькій області. Центр був успішним, бо закривав усі потреби власників тварин.

Окупація міста бойовиками «ДНР» (2014) — новий виклик 

До початку війни (2014) пані Лада серйозно почала займатися кінологією та розведенням породистих собак і придбала першого в Україні американського той-фокстер’єра. Потім їздила на в’язки за кордон. Завдяки цьому родина подорожувала. Діти заводських працівників, як правило, мало подорожували й рідко виїжджали за межі міста чи області. Захоплення собаками відкрило перед родиною нові горизонти, дозволивши розширити спектр усталених способів відпочинку.

Перед початком російського вторгнення помер батько пані Лади. Мама дуже тяжко переживала втрату чоловіка, і щоб якось повернути її до життя, родина купила дачу.

На початку квітня 2014 року сепаратисти й російські військові без знаків розрізнення захопили адміністративні будівлі в Донецькій та Луганській областях, оголосивши про появу самопроголошених «республік». Повернувшись у Краматорськ із чергової в’язки у травні 2014 року, Лада Богомолова відчула разючу зміну в атмосфері міста. Найперше, що впало їй в око, — незвична тиша. Для її родини настав час  невизначеності та страху. Попри складну ситуацію, пані Лада продовжувала працювати, задовольняти потреби клієнтів і підтримувати співробітників.

Жили вони разом з родиною на дачі. Дітей вивезли спершу в табір неподалік від Дніпра, а згодом до родичів. Бойовики заходили, але, з’ясувавши, що нічого цікавого для них у зоомагазині немає, залишили бізнес Лади Богомолової у спокої. Дефіциту товарів тоді в Краматорську не було. Ходив громадський транспорт, але туди пускали за перепустками. Коли українські військові звільнили місто в липні 2014-го, Лада Богомолова відчула полегшення. Для неї відступ бойовиків виглядав так, ніби був попередньо запланованим. Припускає, що це могло відбутися внаслідок перемовин. 

Переїзд Донецької обласної державної адміністрації до Краматорська в жовтні 2014 року привів до покращення економічної ситуації в місті. «Стало краще [жити]. Приїхало з Донецька багато людей, які привезли з собою свої гроші. Приїхали переселенці, яким треба робота. У нас завжди був дефіцит робітника. У мене завжди треба було, когось не хватало. Це завжди. Потім дали ще ту програму, що там компенсують частину налогів переселенцям. Ми дуже продвинулись. Відкрили цю нову клініку в тому центрі здоров’я тварин, відремонтували там обладнання. Я ж кажу, кожна криза в країні дає нам якийсь стрибок».

Місто троянд стало містом військових 

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну 2022 року стало новим викликом для пані Лади та її родини. Хоч бойові дії на сході тривали з 2014-го, вона не думала, що російська збройна агресія набуде такого розмаху. «Хтось казав [що буде повномасштабне вторгнення], але постійно щось кажуть. І тоді казали, і потім… Кожен день це могло статися у нас». За робочими справами й домашніми клопотами вона не помітила, як наростає напруга. 

Лада Богомолова та її чоловік мали плани на ранок 24 лютого 2022 року. За домовленістю з покупцями вони мали завезти цуценят до Дніпра, звідки їх би транспортували далі за кордон, у Словаччину й Молдову. О 5 ранку, під звуки вибухів, рушили в дорогу, відчуваючи зобов’язання вивезти собак у безпеку, але мусили повертатися: перевізник відмовився їхати. 

У перший місяць повномасштабного вторгнення в зоомагазинах був ажіотаж. Люди, які залишалися в місті, потребували корму для своїх улюбленців, а ті, хто виїжджали, шукали переноски. Лада Богомолова закуповувала ці товари великими партіями, щоб мати достатній запас як для своїх собак, так і для інших тварин. Попри шалений попит, ціни не завищувалися. Згодом родина вирішила евакуюватися. Колеги з кінологічної спільноти допомогли знайти житло, де можна було розміститися з багатьма собаками. 4 квітня 2022 року Лада Богомолова з родиною виїхала в Кропивницький.

Вже у вересні 2023 року вони всі разом повернулися в Краматорськ, аби  відновити й розвивати бізнес. У місті побачили менше цивільних і більше військових. Але Краматорськ поволі вертався до життя. Там відкривалися різні розважальні заклади й магазини.

Нині Лада Богомолова продовжує керувати ветеринарним бізнесом, поєднуючи ролі ветеринарки, грумерки, продавчині та бухгалтерки. Завдяки гранту на розвиток бізнесу вона змогла оновити обладнання та розширити спектр послуг.

Тільки нещодавно пані Лада почала дозволяти собі будувати плани на майбутнє. Вона мріє про відкриття великої ветеринарної клініки та заводу з виробництва кормів для тварин. Вірить, що Краматорськ вистоїть. 

________________________________________

Lada Bohomolova has lived in Kramatorsk since birth. Here, she followed the path from a childhood dream of veterinary medicine to starting a business in animal care. Every crisis gave her a new career start. However, February 24, 2022, changed everything. Her successful business nearly came to a halt, forcing her to leave her home. Plans and dreams were shattered. Only after two years of full-scale invasion did she allow herself to dream again.

Childhood in the City of Roses

Lada Bohomolova was born on January 24, 1972, in Kramatorsk, Donetsk region. Her family had deep roots in the area, having lived there for several generations. Her maternal grandparents met under unusual circumstances — during forced labor in Germany — a period of their lives they preferred not to recall. Lada spent most of her early childhood with them.

Despite certain household challenges, Lada Bohomolova’s childhood was filled with familial warmth and care. Her father, like most men in Kramatorsk, worked at the local heavy machine tool plant, while her mother was employed at the sanitary-epidemiological station. After receiving his paycheck or advance, her father always stopped by the Trade House to buy a new toy for his daughter. The young family was on the waiting list for an apartment and frequently changed residences. These constant moves limited her opportunities to make friends.

In 1979, Lada Bohomolova started first grade at School No. 1 near her grandparents’ house. Her parents decided it would be more convenient for her to live with them so she would not have to change schools after every move. Together with her grandmother, she sewed many clothes, including lace aprons, cuffs, and collars. Both sought more variety: “You could buy things. They were available. But they were plain and identical,” Lada explains. For her induction into the Little Octobrists, her grandmother made her a white lace circle for the badge — a true celebration in and of itself.

When Lada was in third grade, her parents took her to live with them so they could focus more on her upbringing. The following year, the family moved into their own apartment, which her father received from the factory, “You could feel some improvement in living standards.” The city was actively developing, thanks to the numerous factories. Nevertheless, Lada associates her childhood in Kramatorsk not with new buildings but with greenery and roses.

In addition to school, Lada briefly attended a photography club and tried dancing, though neither lasted long. However, even in kindergarten, she dreamed of caring for and treating animals. As a child, she spent her pocket money on chicks at the Golden Fish pet store. Once the chicks grew, they were sent to the village. This early experience nurtured Lada’s desire to work with animals.

A long way to veterinary medicine 

After finishing school in 1989, Lada Bohomolova tried to enter the Kharkiv Zoo-Veterinary Institute. Despite thorough preparation for the entrance exams, she was not admitted. The admissions committee immediately labeled her as a “city girl.” “They needed people who would work in villages and boys who had served in the army,” she explains now.

Following her mother’s advice, Lada enrolled in a veterinary college in Sudzha, Russia. She was admitted right away, as there was no competition for spots. Upon arriving, she immediately noticed the stark difference in the educational level of the local students compared to a few girls like her from Ukraine’s Donetsk region. These Ukrainian girls stuck together, forming a small diaspora. Similarly, the differences between the living standards of Sudzha and Kramatorsk were striking. The city barely had any decent roads, its infrastructure was outdated, and there was a pervasive sense of decline. “It’s a city in the middle of a swamp,” Lada remarks. Her sister’s husband, who visited her there, was shocked by these living conditions. He convinced her that she deserved better and took her back from Sudzha.

When Lada returned home, her mother did not speak to her for some time, upset that her daughter had quit school despite her efforts. Lada then decided to apply to the Kramatorsk Industrial Institute. She attended preparatory courses, but when it was time to take the final exam, she decided not to show up because she realized that she would not be able to work at the factory. Around that time, her sister heard a radio announcement about a Donetsk agricultural college accepting new students. In 1990, Lada enrolled there and began displaying leadership skills, becoming the group’s union representative. “There, I started becoming more socially active. I realized it would help me somehow,” she says.

Lada’s personal life developed alongside her studies. Her future husband was a neighbor who consistently accompanied her on walks with her dog. They married after he returned from military service in East Germany, by then in an independent Ukraine. Their wedding was a two-day event — first in the hall of the Industriya hotel and then at home. The couple did not aim for grand celebrations but wanted a wedding “as it should be, like everyone else.”

In November 1992, Lada gave birth to her first child. Her mother took maternity leave to allow her daughter to complete her studies. “I realize now that if it weren’t for my parents, it would have been very difficult to get through that period of life,” Lada acknowledges.

From saleswoman to entrepreneur 

Lada Bohomolova’s professional journey began with a job as a saleswoman in a pet store — by the mid-1990s, there were no jobs in Kramatorsk in her field. At the same time, she began honing her dog grooming skills, which later became an essential part of her profession and laid the foundation for her own business. Before long, Lada became the manager of another pet store. After the birth of her second child, she was promoted to deputy director of the entire chain of pet stores. For a while, she took maternity leave herself, but when offered a higher position, her mother once again took leave to help.

In her new position, she became the manager of as many as four stores, whereupon Lada realized she lacked the necessary knowledge and pursued a distance higher education degree in economics. “I needed it for myself, to understand how to work going forward,” she says. Then she went on maternity leave for the third time. Toward the end of that leave, she was asked to write a resignation letter, as the business owners needed to employ someone else. It was 2004. Lada earned money by grooming dogs at home but wanted something more exciting.

Her entrepreneurial flair became apparent when she became a co-founder of a veterinary business. A veterinary service manager sought her out for her expertise in business organization. Together, they established the Animals Center for Pet Beauty and Health, initially focusing on grooming. Lada consistently worked on expanding services and improving staff qualifications. Soon, she was invited to head the Animal Health Center, which included two veterinary clinics. She successfully managed them while developing her own business.

The 2008 financial crisis, which caused many Ukrainian businesses to shut down, became an opportunity for Lada to scale her business. The previous tenants of a neighboring space could not afford the rent, allowing Animals to open its own store there. Soon, it became the largest pet store in the Donetsk region. The center thrived because it met all the needs of pet owners.

Occupation of the city by “DPR” militants (2014) — a new challenge 

Before the war began in 2014, Lada Bohomolova had become deeply involved in dog training and breeding purebred dogs. She acquired the first American Toy Fox Terrier in Ukraine. Later, she also traveled abroad for breeding purposes. This hobby enabled the family to travel — an uncommon experience for the children of factory workers, who typically traveled little and rarely left their city or region. Her passion for dogs broadened the family’s horizons and introduced new ways of spending leisure time.

Before the Russian invasion began, Lada’s father passed away. Her mother struggled deeply with the loss, so the family purchased a summer house to help her handle grief.

In early April 2014, separatists and Russian troops in unmarked uniforms seized administrative buildings in the Donetsk and Luhansk regions, declaring the creation of self-proclaimed “republics.” Returning to Kramatorsk in May 2014 from another breeding trip, Lada noticed a stark change in the city’s atmosphere. The first thing she noticed was an eerie silence. For her family, it marked the beginning of a time filled with uncertainty and fear. Despite the difficult circumstances, Lada continued to work, meeting her clients’ needs and supporting her employees.

The family stayed at their summer house. Their children were initially sent to a camp near Dnipro and later to relatives. Militants entered her pet store but, finding nothing of interest, left her business untouched. There was no shortage of goods in Kramatorsk at the time. Public transportation was operational, but access required special permits. When Ukrainian forces liberated the city in July 2014, Lada felt relief. To her, the militants’ retreat seemed pre-arranged. She assumes it could have been a result of negotiations. 

The relocation of the Donetsk Regional State Administration to Kramatorsk in October 2014 improved the city’s economic situation. “It got better. Many people came from Donetsk, bringing their money with them. Displaced people arrived, needing jobs. We always had a labor shortage. I was always missing someone [to fill a position]. Then they introduced that program to compensate taxes for displaced people. We made great progress. We opened a new clinic in the animal health center, repaired the equipment there. Like I say, every crisis in the country gives us some kind of leap forward.”

The City of Roses became a city of soldiers 

Russia’s full-scale invasion of Ukraine in 2022 became a new challenge for Lada Bohomolova and her family. Although hostilities had been ongoing in the east since 2014, she never imagined Russian aggression would escalate to such an extent. “Some people said [a full-scale invasion would happen], but people are always saying something. They said it then, and later too… It could have happened any day for us.” Caught up in work and household chores, she did not notice the tension building.

Lada and her husband had plans for the morning of February 24, 2022. They were supposed to deliver puppies to Dnipro, where they would be transported abroad to Slovakia and Moldova. At 5 a.m., to the sound of explosions, they set out, feeling a duty to get the dogs to safety. However, they had to return when the transportation company refused to make the trip.

In the first month of the full-scale invasion, there was a surge in demand at pet stores. People who stayed in the city needed food for their pets, while those fleeing sought carriers. Lada purchased these goods in bulk to ensure she had enough for her dogs and others’ pets. Despite the high demand, prices were not inflated. Eventually, her family decided to evacuate. Colleagues from the dog training community helped find housing where they could accommodate their numerous dogs. On April 4, 2022, Lada and her family relocated to Kropyvnytskyi.

By September 2023, they had all returned to Kramatorsk to rebuild and grow their business. They noticed fewer civilians and more soldiers in the city, but Kramatorsk was gradually coming back to life. Entertainment venues and stores were opening.

Today, Lada Bohomolova continues to run her veterinary business, balancing the roles of veterinarian, groomer, salesperson, and accountant. A grant for business development allowed her to upgrade equipment and expand her range of services.

Only recently has Lada begun to allow herself to make plans for the future. She dreams of opening a large veterinary clinic and a pet food production facility. She believes Kramatorsk will endure.