The following text is not a historical study. It is a retelling of the witness’s life story based on the memories recorded in the interview. The story was processed by external collaborators of the Memory of Nations. In some cases, the short biography draws on documents made available by the Security Forces Archives, State District Archives, National Archives, or other institutions. These are used merely to complement the witness’s testimony. The referenced pages of such files are saved in the Documents section.

If you have objections or additions to the text, please contact the chief editor of the Memory of Nations. (michal.smid@ustrcr.cz)

Долінська Тетяна Tetiana Dolinska (* 1973)

• народилась 29 січня 1973 року в Києві

• у 1980–1990 роках навчалась у школі; керувала комсомольськими організаціями класу та школи

• у 1991–1996 роках навчалась на вечірньому відділенні у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» на факультеті електроніки за спеціальністю «Комп’ютерні системи проектування»

• у 1997–2001 роках працювала в компанії «Global Ukraine»

• 1999 року працювала у службі підтримки операторів електронної системи збору інформації про результати виборів Президента України (проєкт «Вибори»)

• з 2002-го працює на різних позиціях у компанії «Хостмайстер»; у 2006–2013 роках — директорка компанії

• 2004 — учасниця Помаранчевої революції

• у 2013-му консультувала спільноти спротиву щодо захисту інтернет-ресурсів під час Революції гідності

• 2014 року співпрацювала з державними органами щодо захисту інформації інтернет-представництв державних органів на окупованих територіях

• 2015 року закінчила навчання на програмі МВА у київському Міжнародному інституті менеджменту

• 2017 року читала лекції з бізнесу та консультувала демобілізованих ветеранів АТО

• з 2022-го навчається на факультеті психології Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»

Український інтернет і стабільна робота домену .ua, особливо під час революцій та воєн, вже більше 20 років є професійною сферою діяльності Тетяни Долінської. Прагнучи «більше принести в цей світ», вона здобула інженерну, економічну та бізнес-освіту, а з 2022 року вивчає психологію кризових та екстремальних ситуацій, щоби в майбутньому допомагати демобілізованим ветеранам. 

«У мене цікава родина»

Тетяна Володимирівна Долінська (у дівоцтві Колчинська) народилась у Києві 29 січня 1973 року. Сімʼї батьків, Володимира Дмитровича Колчинського та Любові Миколаївни Долінської, зазнали політичних репресій від радянської влади: «Що батька, що мами бабусі і дідусі пережили розкуркулювання, пережили Голодомор». 

У російськомовній родині збереглись традиції спільного святкування Різдва та Великодня. «Бабусі дуже смачні випікали паски. І у кожної була своя рецептура <…> А на Різдво обов’язково була кутя. <…> Ми ще святкували Старий новий рік. І щедрували, і колядували, і засівали». 

Найяскравіший дитячий спогад пані Тетяни пов’язаний із читанням. Вона навчилась читати у п’ять років і тішилась, що відтепер читатиме все, що завгодно, без сторонньої допомоги. 

1986. «Батько тоді дуже швидко зібрав дозиметр»

У рік, коли сталась аварія на Чорнобильській атомній електростанції, Тетяна Долінська вчилась у шостому класі київської середньої школи №85. Класна керівниця, підтримуючи власну традицію відзначати Першотравень (тоді День солідарності трудящих) екскурсією до однієї з республік Радянського Союзу, повезла клас до Білорусі. «В ті дні [26–27 квітня], коли тучки з Чорнобиля пішли на Білорусь, ми гуляли по Мінську, по Хатині. В Хатині ми попали під дощик». Ця прогулянка, на думку пані Тетяни, мала фатальний вплив на здоровʼя учнів її класу. 

Щоби мати правдиву інформацію про рівень радіації у Києві, в травні батько Тетяни Долінської сам зібрав дозиметр і щоденно контролював показники. 

Навчання того року тривало до 15 травня, після чого одна зі шкільних вчительок організувала евакуацію двох класів, в тому числі класу пані Тетяни, до Криму. 

Коли з’явилася свобода

У шкільні роки Тетяна Долінська цікавилась не тільки навчанням. Вона займалась спортом, співала у хорі й робила «першу кар’єру» в радянських прокомуністичних дитячо-юнацьких організаціях — пройшла весь шлях від ланкової (лідерка ланки — групи з 5–10 піонерів) до комсорга (очільниця комсомольської організації школи). 

У старших класах увагу пані Тетяни привернули мітинги, які організовував Рух (громадсько-політична організація, що відіграла одну з ключових ролей у становленні незалежної України). «Я раділа, що свобода тоді з’явилася. І люди, які тоді підтримували Рух, для мене були прикладом. Не дивлячись на те, що я була комсоргом». Вона тоді дивувалась забороні класної керівниці на носіння значків Руху. «Якщо вже озвучили, що у нас перебудова і ми ідемо до плюралізму, чому треба ганяти людину, яка думає інакше?» 

Багато питань викликала і навчальна програма з історії України та Радянського Союзу. Інформація, викладена в підручниках, дуже відрізнялась від особистих спогадів, якими ділились у родині. 

«Ах, так? Тоді я піду в Політех!»

Влітку 1990 року Тетяна Долінська невдало склала вступні іспити на факультет кібернетики Національного університету імені Шевченка, тому наступний рік присвятила підготовці до вступу в Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (НТУУ КПІ; тоді Київський ордена Леніна політехнічний інститут). Цей вищий навчальний заклад свого часу закінчили її батьки. Навесні 1991 року батько влаштував пані Тетяну лаборанткою до лабораторії кріогенної техніки КПІ, де дівчина навчилась «набивати плати та паяти їх по схемах». Того ж року її зарахували на вечірнє відділення, і 1996 року вона отримала диплом НТУУ КПІ за спеціальністю «Комп’ютерні системи проектування». Під час навчання пані Тетяна вийшла заміж і взяла прізвище чоловіка, Черненко, під яким і була відома в українському інтернет-середовищі. Після розлучення вирішила взяти дівоче прізвище матері, Долінська.

«Global Ukraine»

У 1997 році Тетяна Долінська прийшла працювати в офіс провідної української компанії —провайдера послуг інтернету, де за чотири роки пройшла шлях від секретарки до директорки сервісного центру. «Global Ukraine» реалізовував багато складних та цікавих проєктів. Одним з них стала електронна система збору інформації про результати виборів Президента України 1999 року. Операторам територіальних виборчих комісій надавали комп’ютери з українською операційною системою KSI Linux, встановленою програмою власної розробки для набору та передачі даних, текстовим процесором і чатом для спілкування операторів зі службою підтримки, яку тоді очолювала пані Тетяна. Оператори вносили дані, отримані від окружних виборчих комісій, в єдину базу. «Все спрацювало тому, що ніхто ніде нічого не міг порушити. <…> Оператори жалілися: “Що ви нам привезли? Ні одну іграшку поставити не можемо, викачати нічого зайвого не можемо”».

Український інтернет. «Хлопці дуже любили свободу»

Наприкінці 1990-х можливостями інтернету стало цікавитись усе більше українців. Не стали винятком і представники силових структур. «Тоді ще наші служби не могли контролювати навіть електронну пошту. І для них це був ризик, що люди можуть між собою спілкуватися і про щось домовлятись, виходити на протести…» Наслідком зустрічей представників інтернет-провайдерів та силових структур стала вимога останніх встановити спеціальне обладнання, яке збирало б інформацію про користувачів. «Я знаю, що деякі провайдери на це пішли, і обладнання було встановлене. Чи запрацювало воно, чи ні — не можу оцінювати. <…> Вирішувало-то керівництво, а впроваджував хто? Наші технарі. Хлопці дуже любили свободу. <…> Багато саботажу тоді було. <…> Бо вони мережу будують для того, щоб бути вільними, а тут прийшли якісь дядьки, хочуть їх загнати».

«Хостмайстер»

З 2002 року Тетяна Долінська працює в компанії «Хостмайстер», яка є реєстром домену .ua, тобто керує адміністративними даними, що містять адреси всіх серверів імен зони .uа. Директором компанії тоді був Борис Михайлович Мостовий, один з піонерів українського інтернету, з яким пані Тетяна товаришувала ще з часів спільної роботи в «Global Ukraine». Під час Помаранчевої революції вони разом їздили на Майдан і брали участь у всеукраїнських акціях спротиву. 

Спротив тривав і в офісі компанії. Представники влади не полишали спроб перевести управління українським доменом під контроль держави, що, на думку Тетяни Долінської, згубно вплинуло б на свободу слова в Україні, оскільки в такому разі «на рівні реєстру без якихось правил просто будуть відключати домени». 

У 2006 році, після трагічної смерті Бориса Мостового, під час чергової «гострої фази суперечок із силовиками» пані Тетяну призначили директоркою компанії. І подальша боротьба за майбутнє українського домену лягла на її плечі.

Революція гідності. «Робили те, що повинні були робити»

Від початку протестів Тетяна Долінська попросила всіх співробітників «Хостмайстра» не ходити на Майдан, бо визначила фронтом відстоювання свободи коректне функціонування інтернету в Україні. «Я знаю, що все одно мої їздили, але ми домовились, що це буде максимально безпечно для них як спеціалістів, які потрібні для роботи компанії <…> щоб не порушити роботоспособність системи, якщо щось станеться з кимось з наших людей. І щоб не перекрили можливість роботи українських ресурсів». Крім цього, пані Тетяна разом з іншими спеціалістами консультувала спільноти спротиву щодо захисту інтернет-ресурсів: «<…> куди перенести, якими можливостями в інтернеті скористатися, до яких організацій міжнародних можна стукатись, до яких краще не треба».

Тетяна Долінська брала участь у багатьох соціальних та історико-культурних доброчинних проєктах: від допомоги дитячим будинкам до спонсорування друку книги-альбому Петра Нестеренка «Шевченкіана в екслібрисі». 

«Нам стало трошки легше, тому що почалася війна»

З 2014 року, коли війська Російської Федерації анексували спочатку Крим, а потім частини Луганської та Донецької областей, намагання державних органів впливати на український інтернет ослабли. «Багато хто побачив, до чого може привести такий контроль». 

Після анексії Криму постала проблема появи ворожого контенту на ресурсах державних органів, розташованих на захопленій росіянами території. «Ми з юристами придумали, як зробити, щоб державні органи залишились в реєстрі, але щоб люди не бачили контент окупантів і їх не вводили в оману. <…> Потім Донбас. Коли його окупували, ми те ж саме робили».

2022. «Треба було зберегти Україну в інтернет-просторі»

Розуміючи необхідність убезпечення українського домену, протягом перших двох діб повномасштабного вторгнення російських військ усі критичні ресурси перенесли за кордони України. Тетяна Долінська та компанія «Хостмайстер» отримали багато пропозицій допомоги від іноземних партнерів. «Нам помогли чехи. Ми дуже вдячні. І норвежці теж допомагали. <…> Там на рівні держави оплатили допомогу, яку надали українському домену. Ну і Прибалтика. Тут мови немає. Це підтримка. Це допомога». 

Україну в інтернет-просторі вдалось захистити. Але підтримка і допомога, на думку пані Тетяни, потрібна не тільки українському інтернету, а й усім захисникам України.  2017 року вона читала лекції з бізнесу та консультувала демобілізованих ветеранів АТО, а з осені 2022 року знов стала студенткою — опановує спеціальність «Психологія в кризових та екстремальних ситуаціях» і планує розробляти методику допомоги ветеранам війни. Людям, для яких, як і для неї, свобода є головною цінністю.