Ihor Oleshchuk Ігор Олещук

Ну робота була надзвичайно важка. Ми працювали по 12 годин. Годували, давали зупу з турнепсу, а бараболю привозили в цьому, в самосвалах на 40 градусах морозу перемерзлу, сині плавали бараболи, турнепс. То є таке, шо якби …(думає) наша ріпа, розумієте, там росте раз за два місяці. Полярний день. Потому, давали чотириста шахтуру, чотириста п’ятдесять грам вівсяної каші, десять грам олії. Ну і часом давали кусочок хвоста риб’ячого. А ці … хліб - в залежності від виконаного плану в шахті, - від 450 до 600 грам хліба. І фактично, хліб давали один раз на день. Скажу вам схєму, шо нас в 6 годин приходять маячки будять палками, ведуть в їдальню. То ми посилаємо двох хлопців в хліборєзку. Один несе хліб, а другий з палкою чергує, шоб не відібрали от і той хліб на … дають (затинається) під час снідання. Ми з’їдаєм. Але він … нам два рази давали їсти ше після шахти вечером давали. Ну але хліб, якщо лишилась кусок, то за пазуху. Але якщо ви голодний, і він за пазухою той хліб, то ясно, шо ви його з’їсте, то вечеря була без хліба. І ми там 10 годин, 12 годин, замість норма 8. Ми робили по 10, по 12 годин, і тоді виходили з шахти. Милися в бані, і знов збиралися на прохідній, брали ше по куску вугілля, шоб пропалити в цьому і такі куски, знаєте, вугілля, бо ж не доставляли то всьо. І приходили вечір в столову, поїли, і лишалися ше шість годин на роботу, Фактично, за півтора року в шахті, я на проходці робив, я чотири рази був дистрофік другої чи третьої. Дистрофія знаєте, шо виснаження. Дистрофік, ну по-табірному, це доходяга …

Коли ісповнилось 15 років мене прийняли, ...розумієте, то офіційно…, то не було дуже обставлено, бо мене індивідуально прийняли в молодіжну ОУН. То був 46-ий рік. Присвоїли мені псведонім Грушка... (довга пауза, відповідь на сторонню людину: “Успіхів бажаю, будем тиснути на обласну раду хай приймає якісь Рішення”..., повертається до розмови з інтерв’юером) ... от і тоді мені приносили темники .... Темники , тобто приносили мені тематичні плани, і я працював. Ну ніби... назвали я.... я ше тоді, не розумівши, ким я працював, але я був тобто розвідник-інформатор по селу Чорний ліс і по Збаражському району, А чому? Тому-що, я вчився в Радянській школі 7,8,9,10 клас, я вчився в школі. І я шо більше всього (незрозуміло) такі звіти передавав... Ну, але дуже складно, шоб моя родина не знала. Ну…, то я ті звіти ставив там (вздихає) амбарчищпіклір, по-старому, знаєте. Ну ті ... що зберігали зерно, то будували такі будинки на високих підвалинах зерно з ...з дерева. Ну, і там камені були, і для того, щоб не зв’язуватись зі всіма, я їм... вот так такий мав між ними зв’язок. Ну і так сталося, шо один із звітів (наголос) номер три в 47-ому році (пауза), може мій хутір, забуваю, в лісі … ми з Збаразького району, Лубянки виші (незрозуміло). Там був районний провід ОУН, був провідник (наголос) Шум, два заступники, секретар-машиністка, і хтось на хуторі... Така була велика криївка. Починалася з льоху, йшла аж під садок, бо була секретар-машиністка там друкувалися праці, там велика криївка(голос спадає). Хтось видав ту криївку, і фактично вони всі четверо постріляли. Значить: районний Шум, два заступники (один по ідеології Ввв...Ворон так, один по господарській) і секретар-машиніст...машиністка пострілялись. І вони знайшли там номер три звіт писаний моєю рукою, підписані псевдонімом Грушка. Ну але я його писав в 15 років. Досвіду конспірації не було великого. І якраз в цьому звіті я написав про події в школі. А тоді вони нам дали, такий Заводяник - історик був з Східної України, і ми розбирали Полтавську битву, і ше шось за гетьмана Мазепу, і почався суперечка. І ми учні (наголос на І) , ми ж не боялися, діти молоді, тільки радянська влада прийшла пару років, вона ше не мала сили. І ми, суперечка шо вот: він ворог, чи він герой, розумієте …, була така суперечка (усміхається). І я про ту суперечку написав. Ну але цього було їм достатньо кагебістам, шо вони знайшли контрольну роботу, зробили експертизу почерків…, ну і вийшли на мене.

Прийомна. Стоїть кагебіст з ключами і з нагайками. Мама мені передала шалик , шкарпетки, передала мені покривало. Будем казати, яке там мала, передала мені. Сухарі, передала мені смалець в горшку. Я просив тютюн, ше шось, шо там могла ... я не пам'ятаю, сала трошки отаке… І він мене приймав дуже цікаво в прийомном (иии). Мене роздягнув до голу ...., розумієте? Бо все (наголос) прощупувалось до гола. Повернув обличчям до карцеру. Це покривало розложив на землі, і почав робити обшук. Викинув той смалець з шкварками був, … сало з шкварками було (пауза) та Викинув (затинається) сухарі, розумієте, сало, тютюн, всьо ... всьо. І потому накинув на мене, на голову, куфайку і почав гострити ніж. Справа в тому, шо той коридор вхідний, він зв‘язаний з двома коридорами по яких…, по яких водили на допити на всі чотири поверхи. І їм... заборонено було по інструкції, шоб два... в’язні один з другим не зустрічалися обличчям. Тому, коли проходили коридорами два зразу: «Повернісь в стєнку, до заду». А він мені ше й кинув куфайку, але почав гострити ніж. І це не тільки він так (незрозуміло 15.15), це він мене налякав на смерть. Думав, шо знаєте, хлопець перший раз в тюрмі, перший раз в таких руках, шо буде харакірі (сміється).