Я все життя переїжджаю. Переселенка по життю
Марина Демко — працівниця громадської організації, що допомагає українцям, які постраждали від війни. Народилася 11 липня 1969 року в Донецьку. Батьки були переселенцями з Росії. У пошуках кращого життя родина в середині 1970-х переїхала в Норильськ на півночі Російської РФСР. Пані Марина навчалася в педагогічному училищі міста Ігарка. У 1989 році народила сина, у якого — ймовірно, через неякісний антибіотик — розвинулася глухота. У 1994 році пані Марина переїхала до Макіївки, де син зміг навчатися в інтернаті для глухонімих дітей. Працювала в Макіївському міськводоканалі, де пройшла шлях від секретарки до начальниці служби охорони праці. 8 травня 2014 року, коли тривали бої за Краматорськ, її другого чоловіка Олексія Демка за участь у підготовці президентських виборів у Макіївці взяли в полон бойовики самопроголошеної «ДНР». Пані Марина змушена була тікати з міста через загрозу власному життю. З допомогою однопартійців чоловіка намагалася його викупити. Після його визволення влаштувалась на роботу у громадську організацію «Донбас SOS». У 2015 році Марина та Олексій Демки переїхали до Краматорська, де почали власну справу й долучилися до роботи громадської організації «Центр зайнятості вільних людей» для кращої соціальної адаптації переселенців, ветеранів та інших вразливих категорій населення. У 2024 році живе в Краматорську й працює віддалено у «Донбас SOS».